Вірші про АТО | ПОЕЗІЯ | 7 окт. 2016 в 17:04
Прийде весна, все зацвіте нарозі,
прокинеться від сну усе живе.
Чекати буде мати на порозі
свого синочка, серденько своє.
Цвіте усе, вже птиці прилетіли.
Чекає мати вісточку-листа,
а пташки в гаю наче гомоніли:
"Не чекай свого синочка ти дарма"...
Вже одцвіли і яблуні, і вишні,
і соловейко тьохкає в саду:
"Благаю, Боже, Батько наш Всевишній,
врятуй солдата - душу молоду".
...Сидить юнак на фронті. Справжнє пекло.
Життя хапає як в останній раз,
і б'ється за вкраїну так запекло,
неначе це останній є наказ.
І раптом куля пролетить крізь скроні,
не встиг пожити, що тепер робить?-
притиснув вишиванку у долоні,
тепер він вже назавжди вічно спить.
Не залікують горе мами жодні ліки,
і час назад ніхто не поверне.
А як же жити? Як тепер їй жити,
як побороти горе то страшне.
Сидить матуся у зимнІй халупі,
одна-самотня, сотні є таких.
Ніхто у світі і не приголубить,
і не побачить цих солоних сліз.
Весна прийде. Проб'ються красні маки
червоні палко, як його душа...
Прийми від мене палкую подяку,-
короткого і щирого вірша!