Вірші про Ато 17 окт. 2015 в 20:05
А Україна зараз занепала,
Бо йде війна жорстока і кривава
І падають на землю хлопці
Від куль ворогів та їхньої злості.
А зараз десь на Сході хлопець помирає
І останню молитву ледь він промовляє
І такі слова несуться з його уст:
« Пробачте матінко, я додому більше не повернусь,
Пробачте ненько, за ваші сльози
Пробачте я не встиг втекти, бо не відчув загрози
Через хвилину мене не стане
І мій нестерпний біль вмить перестане,
Пробачте за хустину чорну
Пробачте за молитву цю холодну,
Знаєте, але тільки тут я зрозумів
І так багато різного сказати вам хотів, та не зумів
І попросити прощення за все
А також розповісти про головне
Ви бабусею скоро маєте стати
І благаю, не треба через мене так страждати
Знаєте, як боляче мені
Розуміти, що ви такі сумні.
Я обіцяю, що буду за вами споглядати
І птахом з-за вікна спостерігати
Я буду вашим ангелом в житті
Ви тільки поставте не сумувати за мною собі на меті
І допомагайте моїй коханій та дитинці
Як своїй власній кровинці
Вони замінять вам мене
А це я вважаю головне
Ну все, прощавайте, я іду до неба
Пообіцяйте, що ви будете щасливі це моя єдина потреба
І дякую за все матусю!
Прощавайте…»
І ось не стало іще одного життя
Тут так кожен день і в кожного своя молитва каяття.
Вони всі помирають за мир на Україні
І кращу долю нашої землі
Ці люди хочуть жити в вільній Батьківщині
Через це і гинуть в неоголошеній війні…
Але пройде ще трохи часу
Можливо Росія задумається про мир,
А ми будемо воювати за долю кращу
І не зменшиться до волі наш порив.
І нарешті ми переможемо
Й зупинимо останні молитви каяття,
Бо ми єдині, і в волі жити хочемо
Та разом підемо в щасливе майбуття!
